Коли кохання – хвороба?

У просторах Інтернету я натрапила на одну історію, у якій дівчина мститься молодому католицькому священикові, котрий не відповів на її палкі почуття. Утім після прочитання статті до кінця мені спали на думку дещо інші висновки, ніж в автора публікації…

Отже, в одному з маленьких містечок  у Гродненській області  Білорусі місцеву дівчину покарали за… виказування своїх почуттів католицькому священикові.

Червоне - то любов, а чорне - то журба?

Згідно з репортажем, дівчина, котра народилася й виросла в місті, на літо приїжджала до бабусі в село, де познайомилася з місцевим хлопцем і закохалася в нього. Та після школи юнак вирішив вступати на навчання до семінарії, став священиком і… склав обітницю безшлюбності й був відряджений до парафії рідного містечка.

“За збігом обставин, — написав у місцевій газеті помічник прокурора, — дівчина виявилася парафіянкою саме цього храму." Коли одного дня вона побачила колишнє кохання під час служби, її почуття спалахнули з новою силою, і вона використовувала будь-яку нагоду, аби спілкуватися з молодим священиком, а невдовзі освідчилася йому. 

Святий отець робив усе, щоб вона отямилась. Він пояснив, що між ними не може бути жодних стосунків, він не може з нею одружитися, мати дітей… Та й почуттів, на які сподівалась дівчина, він до неї ніколи не мав. Однак усі вмовляння та докази не впливали на дівчину.

У житті бувають моменти, коли серцю не накажеш...

За якийсь час священика перевели на служіння в інший район. І це, певно, розізлило “покинуту”, загострило її почуття. Вона почала робити капості: розбила вікно в парафіяльному будинку, зняла номер з його автомобіля, розміщувала фото священика в Інтернеті.

Отець надалі намагався вгамувати закохану, умовляв, переконував…і, напевне, молився. Та зрештою був змушений звернутися до міліції, коли дівчина… вилила на капот його машини рідину для змивання лаку. Було порушено кримінальну справу, провадилося розслідування, й місцевий суд засудив винуватицю до 240 годин громадських робіт.

Однак і це не допомогло. За півроку вона вигадала черговий спосіб помсти за небажання мати з нею стосунки: в одній з соцмереж вона переназвала свою власну сторінку ім’ям та прізвищем священика, вказавши на ній дані молодого душпастиря та розмістила його фото. Додала на цю сторінку понад півсотні його друзів. А потім знаходила в Інтернеті випадкові фото маленьких дітей і також розміщувала на цій сторінці — нібито це діти цього священика.

«Перш ніж фотознімки чужих дітей побачив сам священик, на цій сторінці побували деякі його друзі й парафіяни», - пише видання. І додає: брехня про наявність гріховного зв’язку могла зашкодити його репутації душпастиря, тому він попросив дівчину видалити фотографії.

Коли ж вона залишила вимогу без відповіді, священик знову був змушений звернутися до міліції. Цього разу суд визнав дівчину винною в поширенні апріорі фальшивої інформації, яка ганьбить іншу особу, й покарав звинувачену двома роками обмеження свободи.

Достеменно невідомо, чи правда вище описане, чи це чергова байка з просторів Інтернету. Як і невідомо, чи  зупинить вирок суду пристрасні почуття дівчини, які у статті називають «хворобливими»…

У популярному фільмі "Поющие в терновнике" зовсім інший фінал... 

Та очевидне одне: вона давала чоловікові шанс стати по-справжньому щасливим у земному житті. Можливо, закохана жінка хотіла відкрити мужчині в рясі інший світ, змінити його долю. Звичайно, «насильно мил не будешь» і все має межу та кохання – це найпрекрасніше, що може бути в житті людини.

Пристрасть інколи спопеляє, вона немов цунамі, що зносить все довкола…

Але хто ніколи не пережив пристрасті… хіба він жив?